Інтро
Артистичні інструктори
Мені 13 років. Недавно моя мама сказала, що у моєму віці я вже не мушу вірити у все, що кажуть дорослі. Але я хочу вірити. Чому я маю жити в світі, в якому я не можу тобі вірити?» І знаєш, це точнісінько ціла філософія цього проекту
Brave Kids – це винятковий художньо-освітній проект, заснований у 2009 році Товариством Театральної Культури "Пісня козла" у Вроцлаві. Проект виник завдяки інспірації незвичайної людини, д-р. Акун Тулку Рінпоче, тибетського лами, лікаря і філантропа, засновника благочинної організації "ROKPA".
Метою проекту є створення можливості зустрічі дітей з різних частин світу в атмосфері дружби, миру і обопільної поваги до мистецтва і культури всіх учасників. Кожного року протягом декількох тижнів мистецькі групи дітей і професійних митців зустрічаються, аби ділитися мистецтвом і культурами та навзаєм вчитися.
У 2018 році (9-й Brave Kids) проект відбувся в 13-ти європейських містах: 10 – в Польщі, решта – в Грузії, Румунії та Україні. У ньому взяли участь 365 дітей-артистів із 51-ї артистичної групи, з 21-ї країни, а також 21 артистичних інструкторів. Великий Фінальний Спектакль Brave Kids переглянули 1400 глядачів у Залі Століття у Вроцлаві.
Більше інформації можеш знайти на веб-сторінці проекту: www.bravekids.eu
Артистичні групи дітей зустрічаються у містах, які є організаторами проекту (4 групи, близько 20-30 дітей, на 1,5-2 тижні). Кожна група привозить короткий (близько 10 хвилин) виступ, у якому презентує культуру і традиції своєї країни або певну артистичну техніку (наприклад, цирк). Разом із командою професійних артистів і педагогів (артистичних інструкторів) вони використовують цей матеріал для підготовки спільного Фінального Спектаклю у кожному із міст, використовуючи при цьому техніку "діти вчать дітей". Це перший етап проекту. Його продовженням є другий етап, під час якого всі учасники зустрічаються в одному місті на близько 1-1,5 тижня (щось на зразок об’єднання, табору). Вони починають від перегляду своїх попередньо підготовлених Фінальних Спектаклів і під час наступних тренінгів спільно готують Великий Фінал.
Немає нічого важливішого у відносинах між людьми, ніж емпатія (…) Емпатія і співчуття, немає нічого потужнішого
У нас була теж група 16-літніх дівчат із Норвегії, для котрих найважливішими були покупки. Коли ми завершили Brave, ми запитали їх, що вони з цього здобули, а одна з них сказала: «Я навчилася більше кохати моїх маму і тата». Я розплакався. Настільки це було несподівано. Ми зрозуміли, що вона там живе, в тому прекрасному норвезькому домі, з мамою і татом в різних кімнатах, і вони не мають взагалі контакту. А тут вона качається по підлозі з дітьми із дитячого будинку, котрі не мають батьків, і вона мусила якось зрозуміти, якось це мусило її зачепити, яке щастя вона має, що має їх. Ніколи невідомо, коли це станеться
(…) що це просто такий великий привід – робота з дітьми, де ти цілий час мусиш себе запитувати, де є межі культури, де є межі твоїх власних цінностей? І це насправді такі основні питання також у такому суспільстві, які, можливо, і в Польщі, є ще блоковані, але насправді вони є у цілому світі в такому різноманітному суспільстві, і я думаю, що так, як і для мене, коли я собі свідомо задаю таке питання, так само ці діти мають шанс собі це питання поставити, і це також є дуже цінним
Про що це?» (…) доходжу до висновку, що це про зустріч. І не про будь-яку зустріч, тільки про глибоку, справжню зустріч абсолютно різних людей. Я знаю, що людство так функціонує, що завжди боятиметься того чужого й інакшого, і що з цієї причини з'являються усякі фашизми і напруження, війни і т. д. І якщо це так, то зустріньмо цих чужих і нехай вони пізнають і побачать в цій іншій людині таку саму людину
(…) Був такий хлопчина в групі, для котрого приїзд на Brave Kids був тяжкий через ситуацію в його країні. Нарешті йому це вдалося, і то двічі. Зараз він навчається за кордоном. Він розказав мені, що для нього участь у Brave Kids була досвідом, який змінив його життя. Він говорив: «Коли я приїхав уперше, я був несміливий і невпевнений, завжди тримався віддалік. А коли настав момент прощання, я плакав до стіни, настільки я був замкнений у собі. Але коли я повернувся додому, я знав, що буду пробувати подорожувати, спробую поступити і навчатися. Допомогла мені також зустріч з іншими дітьми – я побачив, як може виглядати світ. Це був шанс на все життя. І це мене заохотило
"Спосіб побудови спектаклю, розглядання усіх цих традицій, матеріалів, фольклору, ритуалів і пісні як артистичного матеріалу – це така виняткова, специфічна риса, котрої ми тут навчилися і котра у Brave Kids діє. Ми це використовуємо і стараємося показати ці унікальні речі. Нам здається, що ці малі елементи – це щось звичайне, нормальне, а виявляється, що це об’єднує спільноту і дозволяє їй формувати цінності і вміння пересуватися по світі. Цікавість в очах друзів з інших країн, інших культур зміцнює також почуття власної гідності. Відкриття цих елементів допомагає нам у пошуках того, що універсальне, але теж виняткове"
Ілона